Естафета неефективності

30 травня 2015 Ярослав Брезицький, консультант Apple Consulting®, в рамках бізнес-зустрічі для Керівників ланцюгів постачання «MY SUPPLY CHAIN ??ACTION» провів 2-х годинний майстер-клас всіх учасників ланцюга постачання на тему: «Естафета неефективності». В Майстер-класі взяло участь понад 30-ти директорів з логістики, керівників РЦ і департаментів транспортних перевезень таких компаній як «РУШ» (лінія магазинів EVA), «Євромікс», «Вітмарк Україна», «Danone», «Zarina», «Миронівський хлібопродукт »,«Фудмаркет »(національна продуктова мережа«Велика Кишеня»),«Біосфера »та ін.

Ключові теми виступу:

– Чому ефективну співпрацю ланок ланцюга постачання неможливе без розуміння проблем і ключових потреб один одного,

– Поточна парадигма і кореневі конфлікти ланок ланцюга постачання (виробник, дистриб’ютор, роздріб),

– «Естафета неефективності” від виробника до роздрібної полиці – механіка передачі неефективності одного до іншого,

– Застосування базових рішень Теорії обмежень (ТОС) для всього ланцюга постачання для створення «естафети ефективності»,

– Прискорення потоку – єдиний шлях істотного зростання для всіх учасників ланцюга постачання,

– Результати впровадження рекомендованих рішень ТОС в різних ланках ланцюга постачання (приклади реалізованих в Україні проектів).

Кілька тез із виступу Ярослава Брезицького:

Про джерело неефективності у виробничих компаніях:

Одна з головних парадигм управління виробництвом звучить так: основні гроші вкладені в обладнання, воно ж є основним джерелом витрат компанії, тому що простоює ресурс – найбільше «розбазарювання ефективності». Звідси народжується політика виробника «планувати великі партії, щоб уникнути частих переналагоджень і простоювання» і їх дія – стимулювати дистриб’юторів брати товар великими партіями, нести зобов’язання із закупівлі продукції в майбутньому і прогнозувати обсяги закупівель на значний горизонт планування.

Про джерело неефективності дистриб’юторів:

Основні гроші дистриб’юторів завжди вкладені в товар, тобто заморожені. Таким чином, дистриб’ютори сфокусовані на прискоренні оборотності своїх запасів і тому хотіли б закуповувати товар меншими обсягами. Але це, як правило, не вдається. Таким чином, дистриб’ютори «виштовхують» товар в наступну ланку постачання – роздріб, застосовуючи аналогічні політики «стимулювання» роздробу, що і виробник відносно дистриб’юторів. При цьому, вони завжди жорстко оптимізують власні логістичні витрати зі всіма витікаючими корпоративними політиками.

Про джерело неефективності в мережевому роздробі:

Рітейлери, намагаючись захиститися від ненадійності постачальників, роблять завищені прогнози закупівель, вимагають від постачальників надання значних страхових запасів,, а також – встановлюють плату за вхід і виставляють вимогу підтримувати маркетингові активності за рахунок відповідних платежів мережі. Більше того, мережевий роздріб прагне задовольнити свого споживача, забезпечивши потрібним товаром у потрібний час у потрібній кількості і з хорошими термінами придатності, але всі ризики щодо виконання такої місії норовить перекласти на постачальників.

Push-дистрибуція і відсутність повного розуміння політик / правил кожної ланки постачання своїми партнерами призводить до хронічної естафети неефективності у всьому ланцюгу постачань, а саме: недосконалі політики кожної ланки ланцюга постачання приносять неприємності і фінансові втрати не тільки собі самому, але і неминуче множать власні помилки свого партнера. В результаті чого, кожна з ланок несе свої втрати, а ланцюжок постачання в цілому втрачає свого покупця, недозаробляє або робить бізнес на неймовірно високому і дорогому обсязі заморожених грошей.